Пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки

A – суглобовий хрящ
B – передня хрестоподібна зв’язка
C – зовнішній (латеральний) меніск
D – малогомілкова (зовнішня) колатеральна зв’язка
E – задня хрестоподібна зв’язка
F – внутрішній (медіальний) меніск
G – великогомілкова (внутрішня) колатеральна зв’язка

Питання: чи може коліно нормально функціонувати без ПХЗ?

Ні. Розрив ПХЗ - це руйнування механічного зв’язку між кістками колінного суглоба. Виникає нестабільність, яка супроводжується появою ненормальних зміщень в суглобі, травмуванням внутрішньосуглобових структур, в тому числі хряща.
Коліно поступово (протягом 7 – 11 років) руйнується.
Втрачається «автоматичний контроль» за положенням кінцівки - керування коліном переходить в «ручний режим», виникає необхідність безперервно контролювати положення колінного суглоба.
Такий контроль можливий лише при постійному напруженні м'язів навколо суглоба та виконанні простих рухів (наприклад, хода по рівній місцевості).
Будь які несподівані рухи можуть призвести до втрати керування та безконтрольного зміщення кісток в суглобі з одночасним травмуванням менісків та хряща.
Тому відновити повну функцію суглоба без відновлення зв'язки неможливо.

Питання: чи можливо замінити відновлення передньої хрестоподібної зв'язки реабілітацією?

Реабілітація може підвищити уміння пацієнта керувати неповноцінним коліном. При постійному тренуванні пацієнт може навіть почати бігати (що при відсутності ПХЗ є категорично протипоказаним) по рівній поверхні та визначеному напрямку.
Проте біг (а часто і хода) можливі до першого ковзання або необхідності рефлекторно різко змінити напрямок руху (наприклад при виникненні неочікуваної перешкоди).
Таким чином, якщо пацієнт обирає в подальшому дуже обережний спосіб рухової активності, пересуватись без ПХЗ можливо, але з невідворотною втратою якості життя.

Питання: чи правда, що артроз розвивається як у оперованих, так і не оперованих пацієнтів?

Так, це правда. Артроз запускається одразу після травми, і не є наслідком операції.
Оперативне втручання дозволяє значно загальмувати розвиток артрозу при одночасному збереженні активності і якості життя. Пацієнт почне лікувати артроз в старшому віці.
Відмова від операції призведе до розвитку артрозу через 7 – 11 років, і весь цей час пацієнт буде боятись будь якої активності.

Питання: чи буде під час операції зшиватись розірвана ПХЗ?



В разі розірвання канату на малюнку малоймовірно зшити його надійно.
Технічно зшивання ПХЗ є можливим, проте міцність шва є дискутабельною.
Більш надійно протягти й закріпити новий канат. Так само, розірвану ПХЗ варто замінити трансплантатом.

Питання: що відбувається під час операції по заміні ПХЗ?

Заміна ПХЗ проводиться під контролем відеокамери, що вводиться в порожнину колінного суглоба через проколи, тобто артроскопічним контролем. У стегновій та великогомілковій кістках за допомогою спеціальних інструментів проводяться тунелі в місцях попереднього розташування ПХЗ.

Нова штучно створена зв’язка (трансплантат) протягується в ці тунелі та фіксується для забезпечення надійного контакту з кісткою та подальшого зрощення між ними.

Питання: звідки можна взяти нову зв’язку для мого коліна?

Відповідь:

• алотрансплантат – це зв’язка іншої людини – донора;
• синтетичні трансплантати;
• аутотрансплантат – власні тканини пацієнта, забір яких та створення зв’язки відбуваються під час основної операції.

Алотрансплантат (донорська зв’язка).
Переваги:

• немає необхідності забирати сухожилки пацієнта;
• зменшення часу операції.

Недоліки:

• збільшення вартості втручання (+ 51 000 гривень);
• імунологічна реакція, яка послаблює трансплантат уже після його зрощення з кістками;
• можливість інфікування (ВІЛ, гепатит та ін.).

Синтетичний трансплантат.
Переваги:

• немає необхідності забирати сухожилки пацієнта;
• зменшення часу операції;
• можливо одразу навантажувати.

Недоліки:

• збільшення вартості втручання;
• відсутність можливості зрощення з кістками – невелика міцність фіксації;
• необхідність застосування металевих фіксаторів;
• обмежений термін служби (за рахунок обмеженої кількості циклів згинання-розгинання).

Аутотрансплантат.
Переваги:

• можливість повної інтеграції з відновленням кровопостачання;
• не збільшує вартість операції;
• відсутність ризику інфікування.

Недоліки:

• пошкодження тканин в місцях забору трансплантату.

Питання: який трансплантат в ортопедичній практиці використовують найбільше?

Аутотрансплантати використовують в переважній кількості відновлень ПХЗ в світі.
Алотрансплантати використовують при повторних оперативних втручаннях у молодих людей.
Синтетичні трасплантати використовують переважно у осіб старшого віку.

Питання: з якого місця тіла людини забирають тканину для аутотрансплантату?

Використовують сухожилки різних м’язів стегна та гомілки, беручи трансплантат як без кісткових блоків, так і з одним або з двома кістковими блоками. Різні м’язи виконують різну функцію, тому остаточне рішення з цього приводу приймається в кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням рівня та особливостей фізичних навантажень, що пацієнт планує мати після одужання.

В нашій клініці ми маємо великий досвід роботи з професійними спортсменами, тому часто працюємо з непопулярними серед ортопедів трансплантатами (зокрема, з сухожилка чотириголового м’яза стегна), підлаштовуючись під особливості того чи іншого виду спорту, щоб не пошкодити основну для цього спорту групу м’язів, і взяти трансплантат з м’язу, який задіяний мінімально.

Приклади різних аутотрансплантатів:

A – трансплантат із сухожилків напівсухожильного та ніжного м’язів (ST + GT) без кісткових блоків
B – трансплантат з власної зв’язки надколінка з двома кістковими блоками (BTB)
C – трансплантат з сухожилка чотириголового м’яза (QT)

Трансплантат ST + GT.
Майже в 2 рази міцніший, ніж передня хрестоподібна зв'язка, що не має сенсу. Має круглий переріз на відміну від плаского в природній ПХЗ.
Після встановлення розтягується, що погіршує результат операції.
Зрощення сухожилка з кісткою не є 100 % гарантованим.
Волокна сухожилків, з яких складено трансплантат, ніколи не зростаються між собою, тобто функціонують окремо навіть після зрощення з кістками.
Часта болючість в місці забору трансплантату, втрата функції кінцівки (особливо розгону).

Трансплантати ВТВ та QT.
По міцності дорівнюють ПХЗ. Не розтягуються.
Зрощення кісткових блоків з кісткою є 100 % гарантованим.
Обидва трансплантати є моноволокном, переріз плаский, як і в природної ПХЗ.
Порівняно з ST + GT немає болючості в місцях забору та втрати функції.
Недоліком для лікаря є складність забору та встановлення трансплантатів порівняно з ST + GT.
   
Питання: як трансплантат буде зафіксований в середині суглобу?

Відповідь: на сьогодні в оперативній ортопедії можливе використання трьох варіантів фіксації:


Недоліки фіксації шовною петлею:

Ненадійність контакту зі стінкою стегнового тунелю та розбивання його стінок (ефект склоочисника).
Постійна наявність металевого фіксатора і товстої синтетичної смужки в організмі.



Можливість поступального руху в каналах (ефект банджо).
Фіксація шовною петлею дійсно є найміцнішою, проте, який в цьому сенс, якщо така фіксація застосовується лише з одного боку (на стегновій кістці), а з іншого боку встановлюється інтерференційний гвинт?

Недоліки фіксації блокуючим стрижнем.

Природно розташувати тунель в стегновій кістці дуже важко, часто неможливо.
Ненадійність контакту зі стінкою стегнового тунелю (невелика площа) та можливість розбивання його стінок (ефект склоочисника).

Фіксація інтерференційними гвинтами.

• інтерференційний гвинт закручується в щілину між стінкою тунелю і трансплантатом стегнової та великогомілкової кісток, надійно притискає трансплантат до кістки на великій площі;
• установка верхнього гвинта (в стегнову кістку) є технічно складнішою;
• забезпечують рівномірну по міцності фіксацію трансплантату;
• не впливають на розташування тунелів;
• з часом (до 3 років) зникають, перетворюючись на кісткову тканину.

В нашій клініці надається перевага використанню трансплантату з сухожилка чотириголового м'яза стегна (QT) з фіксацією інтерференційними гвинтами. Це технічно більш складна методика, вона потребує майстерності хірургів та додаткового спеціального обладнання. В Україні, крім нашої клініки, мало де використовується. Ми володіємо методикою досконало, оскільки вона має безліч переваг перед іншими для кінцевого результату операції для пацієнта.
У пацієнтів з можливим порушенням мікроциркуляції (паління, діабет та ін.) та повторних операціях з пластики ПХЗ ми використовуємо трансплантат ВТВ з двома кістковими блоками.

Питання: через який період після травми можна робити операцію?

За умови відсутності різко вираженого запального процесу та обмеження рухів в суглобі – в будь який період.

Питання: чи це болюча процедура?

Операція є безболісною завдяки використанню в нашій клініці комбінованого методу знеболення: спинномозкове знеболення та блокування нервових закінчень на стегні. Під час оперативного втручанні вводиться снодійне. В післяопераційному періоді застосовується знеболення по потребі.

Питання: скільки триває операція?

Технічна частина заміни ПХЗ триває близько 45 хвилин.

Питання: скільки треба знаходитись в лікарні?

2 доби.

Питання: коли можливо наступати на ногу після операції?

Наступати на оперовану ногу з частковим навантаженням за допомогою милиць дозволяється наступної доби після операції. Милиці використовуються для розвантаження кінцівки протягом 4 тижнів після операції.

Питання: чи фіксується нога в гіпсовій пов’язці?

Ні. Використовується з’ємний фіксуючий пристрій (тутор), який потрібно носити протягом 4 тижнів вночі та під час пересування. Якщо кінцівка не навантажується (людина сидить або лежить), тутор не використовується.

Питання: як скоро після операції можна буде нормально ходити?

Як правило, нормальна хода відновлюється через 6 тижнів після операції.

Питання: коли дозволяється керувати автомобілем?

Відповідь:

• якщо оперується ліва нога, автомобілем з автоматичною трансмісією можливо користуватись наступного дня після операції;
• якщо оперується права нога – через 4 тижні після операції за умови відновлення повного обсягу рухів в суглобі;
• якщо автомобіль з механічною трансмісією – через 4 тижні після операції за умови відновлення повного обсягу рухів в суглобі незалежно від того, на якому боці була операція.

Питання: коли можливо повернутись до занять спортом?

Відповідь:

• в тренажерному залі по комфорту – через 4 тижні після операції;
• плавати БЕЗ застосування ніг – через 2,5 тижні після операції;
• плавати ІЗ застосуванням ніг – через 6 тижнів після операції;
• бігати – через 3 місяці після операції;
• тренування (ігрові і контактні види спорту) – через 4,5 місяці після операції після контрольної магніто-резонансної томографії.

Повне відновлення можливе через 6 місяців після операції.

Питання: яка ефективність операції?

Якщо операція виконана добре, відновити функцію колінного суглоба та попередню якість життя можливо майже в 100% випадків.
Однак в світі не існує 100%-ої гарантії ні на один вид лікування.
За даними нашої клініки ми отримуємо відмінні і хороші результати при пластиці ПХЗ в 96,2% випадків.
Задовільні результати – в 3,2 % випадків.
Незадовільні (розсмоктування трансплантату, рецидив нестабільності) - в 0,6 %.
Результат залежить від багатьох складових, які включають:

• вік і вихідний стан здоров’я пацієнта,
• важкість ушкодження,
• умови лікувального закладу,
• вправність і досвід хірурга,
• адекватний післяопераційний процес.

Таким чином, робити операцію по реконструкції ПХЗ в спеціалізованих клініках однозначно варто.

Питання: які можливі ускладнення?

В умовах нашої клініки відмічались наступні ускладнення:

1. Реактивний артрит - запалення в колінному суглобі через 2 – 3 тижні після операції внаслідок потрапляння в суглоб власних мікроорганізмів з невиявлених вогнищ хронічного запалення. Частота - 1 випадок на більш, ніж 50 операцій. Лікується прийомом антибіотиків.
2. Артрофіброз - збільшенням термінів досягнення повного обсягу рухів в суглобі завдяки надлишковому утворенню рубцевої тканини. Лікується за допомогою посилення реабілітаційних вправ. При відсутності прогресування обсягу рухів через 4,5 місяці після операції виконується розсічення рубців за допомогою артроскопічної операції. Частота повторного оперативного втручання – 1 випадок на більш, ніж 50 операцій.

Питання: які переваги лікування в медичному центрі «Ортопедія Руслана Сергієнка»?

Центр «Ортопедія Руслана Сергієнка»:

• 10 років на ринку медичних послуг України;
• 25 років досвіду у провідних спеціалістів (Руслан Сергієнко, к. м. н., Ганна Вовченко, к. м. н.);
• навчання за кордоном;
• повне технічне забезпечення операції;
• наявність всіх необхідних препаратів та видаткових матеріалів;
• сучасна операційна з технологією кондиціонування «чисте повітря»;
• 2 анестезіологи, що володіють всіма техніками знеболення;
• комфортабельні одномісні палати;
• триразове харчування ресторанного типу;
• розрахунок вартості операції заздалегідь без додаткових платежів під час перебування в клініці та по виписці.

ДОВІРТЕ ТУРБОТУ ПРО СВОЄ ЗДОРОВ'Я ПРОФЕСІОНАЛАМ!

Фотогалерея: